правосвідомості правника» можна визначити через його со' ціальноправову діяльність. Функція правосвідомості виражає взаємозв'язок і взаємовплив правових явищ та особистості. Та чи інша правова діяльність вказує, яка функція здійснюється, і навпаки, якщо ми знаємо функції, то можемо свідомо встановити особливості і напрями діяльності. Функцію можна визначити як основний напрям психічної, інтелектуальної діяльності, впливу взаємозв'язків правосвідомості та особистості з навколишнім правовим середовищем, які виявляються в різноманітній діяльності [81, с. 84].
  У наукових юридичних джерелах висвітлюються різні функції правосвідомості особи. Так, за інформаційним і діяльнісним підходом розрізняють функції відображення, пізнання, правового мислення, оцінкові, орієнтовні, регулюючі, праксеологічні, прогнозуючі, моделюючі, конструктивні і деструктивні, цілеспрямовуючі, евристичні, мотиваційні, комунікативні, трансформаційні; за структурою правосвідомості особи емоційні, інтелектуальні, вольові та інші функції [81, с. 84].
  Функціями правосвідомості юриста є:
  • формування індивідуальної правової концепції юриста;
  • формування почуття правової справедливості;
  • забезпечення свободи прийняття рішень;
  •реалізація внутрішнього імперативу службового обов'язку юриста;
  • формування професійноюридичної думки;
  " застереження від правового нігілізму;
  " активізація інтелектуальної діяльності;
  " виявлення особистих професійноморальних якостей правника.
  Ці функції правосвідомості цілком відповідають функціям деонтологічної правосвідомості юриста. Наголосимо на можливості існування інших функцій та принципів, особливо тоді, коли йдеться про забезпечення верховенства права, реалізацію надбань інформаційної культури, реалізацію теоретичних знань, динамічність юридичної діяльності, формування мотивів поведінки, комунікативність тощо.
  Отже,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>