ю між психологами й антропологами.
  Культура людини та її психіка нерозривні поняття, які взаємодоповнюють одне одного. Культура і психіка підтримують одна одну в людині, створюючи своєрідну культурнопсихічну рівновагу.
  Потреба такої рівноваги з'являється у випадку відриву людини від рідної культури, внаслідок чого змінюється її психіка. Сучасні люди, прискоривши у різний спосіб темпи змін, назавжди порвали з минулим. Вони відмовилися від попереднього способу життя, попередніх прийомів пристосування до нових умов життя та ін. Культура повинна формуватись еволюційно, з урахуванням культурних надбань предків.
  Звичний термін «культура людини» здебільшого розуміється однобічно, ототожнюючись з «культурою поведінки».
  Культура людини — це її цілісний внутрішній і зовнішній світ.
  Треба мати на увазі, що з різних причин з'являються різноманітні культурні феномени. Вони у певних окремих випадках утворюють окрему групу здобутків, які називаються субкультурою.
  Наразі виникають субкультурні елементи загальної культури, які не претендують на те, щоб замінити собою панівну культуру, витіснити її. Тобто, культура мирно співіснує зі своїми суб культурами, оскільки останні відображають особливості певного напряму культури, пов'язаного зі специфікою життєдіяльності людей. Натомість часто замість терміна «субкультура» вживають термін «вид культури». Так чи інакше ці поняття пов'язані з класифікацією культури.
  Субкультури групуються за різними ознаками: професійними, національними, соціальними, науковими, видами діяльності тощо. Це зумовлює існування певних видів культур: професійної, екологічної, політичної, правової тощо. Становлять вони порівняно великі субкультури. Їх існує безліч. Такі субкультури поділяються на дрібніші, залежно від суб'єкта культури. Наприклад, стосовно політичної культури виділяють: політичну

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>