і три роки, а наступні чотири роки вони платили лише половину акцизу. Цукор з Київської біржі експортувався до Персії (близько 60%), Фінляндії, Китаю, Туреччини, Афганістану, Німеччини. Проте основна кількість угод здійснювалася на цукор, що реалізовувався на внутрішньому ринку.
  Другими за значенням у торгівлі біржі були угоди із зерном.
  Однак відсутність зерносховищ і високоякісних сортів ускладнювали торгівлю. Незважаючи на це, Біржовий комітет приділяв багато уваги торгівлі зерном. Про це свідчить його участь у загальнодержавних заходах щодо розвитку торгівлі, збільшення виробництва та поліпшення якості зерна і хлібопродуктів.
  Обсяги реалізації на Київській товарній біржі були невеликими порівняно з провідними на той час біржами Одеси та Миколаєва. Та непересічне значення Київської біржі полягало в тому, що вона була основним центром біржової торгівлі цукром у Росії.
  У 1913 р. в Україні діяло 11 бірж у Києві, Миколаєві, Одесі, Харкові, Херсоні, Маріуполі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Бердянську, Кременчуку. Всі вони здійснювали торгівлю, як правило, сільськогосподарською продукцією, і лише на Київській, Харківській та Одеській біржах здійснювалися операції з цінними паперами.
  Біржі цього періоду стають невід'ємною складовою ринкової економіки, їм належить істотна частка в оптовому товарному ринку.
  Незважаючи на складний розвиток ринкової економіки у царській Росії, біржі, що функціонували на території України, відіграли важливу роль у становленні біржового ринку. Проте вже тоді рівень розвитку таких бірж, як Чиказька торгова, Лондонська цукрова, Токійська рисова "Доджіма", був набагато вищим. На цих біржах були освоєні форвардні контракти і розпочиналася торгівля ф'ючерсними контрактами з відповідною організацією

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-316 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>