томціною", на якій клієнт просив зупинити купівлю.
  Таким чином, інвестиційні цілі клієнта завжди конкретні. Разом з тим, віддаючи наказ як ринковий або лімітний, брокер не може врахувати їх повною мірою. Тому існує п'ята група вказівок до класифікації наказів за конкретним розпорядженням:
  • наказ на власний вибір;
  • "найліпший наказ";
  • наказ "виконати по можливості, решту відмінити";
  • "виконати або відмінити";
  • "не знижувати", "не підвищувати";
  • наказ "або або";
  • наказ "із переключенням";
  • "усе або нічого";
  • наказ "прийму в будьякому вигляді".
  Наказ на власний вибір віддається тоді, коли між брокером і його клієнтом встановилися довірчі відносини і клієнт покладається на знання брокером кон'юнктури фондового ринку. У його заявці може бути зазначено:
  • купити певні цінні папери на фіксовану суму на розсуд
  брокера;
  • продати певні цінні папери на розсуд брокера.
  Клієнт може передати "дискретне доручення", що надає брокеру право діяти в межах певної суми. Причому в останньому випадку вибір цінних паперів, їх кількість, напрямок угоди ціни і час виконання вибирає брокер. Таке замовлення фактично означає передачу брокеру всіх повноважень щодо прийняття інвестиційних рішень. Необмежені повноваження потребують високої кваліфікації І бездоганної репутації брокера.
  Інші види наказів обмежують повноваження брокера і по суті потребують від нього знання сучасної кон'юнктури фондового ринку для успішного визначення курсу і часу здійснення угоди
  Найліпший наказ" зобов'язує брокера завжди прагнути одержати ціну кращу, ніж ціна обмеженого наказу. Наказ, оцінений як кращий , показує, що ціна обмеженого наказу вища за ринкову (при купшлі) по нижча (у разі продажу). Якщо брокер одержав наказ виконати по можливості,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-316 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>