нею тісних регулярних контактів, ділових зв'язків. Оплата праці штатних брокерів часто залежить від суми зароблених ними прибутків для фірми (аванс або зарплата у твердій сумі певного процента від прибутку, одержаного фірмою за укладеними з допомогою брокера угодами, наприклад, 1020%). Комерційним агентам зарплата нараховується, як правило, у відсотках від прибутку, принесеного фірмі. Окремі фірми практикують оплату брокерів у відсотках від суми угод. Але такий підхід не завжди економічно виправданий і обгрунтований. Біржові брокери мають переважно встановлену зарплату і премії, які залежать від прибутку фірми за укладеними на біржі угодами.
  У роботі з брокерами, в організації і оплаті їх праці важливо, щоб окремі брокери фірми передавали клієнтів не свого "профілю" відповідно іншим брокерам. Сумарний кінцевий результат фірми від цього набагато більший, ніж коли з клієнтом працює недостатньо компетентний брокер, який не знає конкретного товару або виду угоди. Для усунення нераціональної внутрішньої конкуренції між брокерами фірми доцільніше використовувати колективну (групову) форму організації оплати праці та преміювання з урахуванням внеску кожного в укладення угод. Важливо, щоб брокер не залишав поза увагою розпочату з клієнтом угоду відразу після укладання з ним договорудоручення, а відстежував її до повного завершення і активно сприяв цьому.
   У діяльності брокерських фірм щодо виявлення попиту і пропозиції важливо широко використовувати різні методи вивчення ринку, систематично аналізуючи якнайбільший обсяг комерційної інформації, а також ефективно використовувати рекламу. Основою роботи фірми повинна бути маркетингова діяльність. Як свідчить досвід, успіхів досягають ті фірми, які створили в своїй структурі

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-316 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>