ДІЛ 9
  КОНЦЕПЦІЯ ХЕДЖУВАННЯ. ПРАКТИКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО
  ХЕДЖУВАННЯ
  9.1. Хеджування та хеджери
  Ринкова економіка характеризується нестабільністю цін практично на всі види товарів. Для мінімізації ризиків цінових коливань як щодо наявних запасів товарів, так і товарів, що є предметом майбутніх поставок, багато підприємців звертаються до ф'ючерсних ринків.
  Операції страхування цінового ризику за допомогою торгівлі ф'ючерсними контрактами називають хеджуванням.
  Хеджування зароджувалося з торгівлі сільськогосподарською продукцією, але з часом, коли визначили джерело і розмір ризиків, хеджування почали застосовувати не лише у торгівлі товарами, а й у торгівлі фінансовими інструментами, зокрема курсами валют, цінними паперами. Це зумовлено тим, що підвищення процентних ставок, сплата курсів валют роблять володіння наявними запасами або зобов'язаннями надати кошти більш ризикованим, ніж на початковому етапі розвитку ринкової економіки. Таким чином, хеджування, зародившись з торгівлі зерном, охопило практично всі сфери біржової торгівлі.
  Хеджерами є учасники ринку, які використовують ф'ючерси і опціони для зменшення ризику цінових коливань. Учасник ринку може вважатися хеджером лише тоді, коли його дії базуються на таких принципових моментах:
  • присутність на ринку наявного товару;
  • зацікавленість у зменшенні ризику.
  Для глибшого розуміння цієї ситуації розглянемо мотивації участі в хеджуванні фермера, комерційного банку та вітчизняного імпортера обладнання.
   Фермер, зайнятий вирощуванням пшениці, використовує ф'ючерсний контракт для захисту запланованої виручки від реалізації пшениці. Як виробник пшениці, він, природно, є учасником реального ринку цієї продукції. Водночас він залежний від можливого

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-316 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>