і, крім того, заощаджував на оренді складських приміщень і гарантував наявність товару.
  Економічна суть такої торгівлі на обумовлений термін полягала в тому, що в умовах коливання цін і через непередбачуваність ситуації на ринку вона давала можливість продавцю одержати прибуток від угоди, а покупцю максимальний спекулятивний прибуток, рівень якого залежав від оборотності угоди. До того ж спекуляцію почали розглядати як бажану умову при укладанні угод з відстроченою поставкою. Зазначимо, що елемент спекуляції присутній і на біржі реального товару, але він обмежений грою лише на підвищення ціни, тоді як при угодах із відстроченою поставкою використовується гра і на їх пониженні.
  Укладання угод з відстроченою поставкою на реальний товар прискорило оборот капіталу і забезпечило приплив спекулятивних капіталів, що розширило місткість ринку.
  Проте форвардні угоди мали і негативні моменти. Так, форвардні контракти не були стандартизовані. Такі умови, як обсяг поставок, якість товару, терміни поставок, ціна товару погоджувалися безпосередньо покупцем і продавцем. На багатьох товарних біржах форвардні угоди могли укладатися на будьякий сорт товару і на будьяких умовах поставок, а їхня тривалість інколи досягала 24 місяці.
  Форвардні угоди містили також певний ризик, оскільки не було гаранта їх виконання. Одна із сторін могла порушити в будьякий момент взяті зобов'язання або якісь події в майбутньому могли перешкодити обом сторонам виконати контракт. Відомо, що при падінні цін на зерно торговці у США часто ухилялися від виконання форвардних контрактів, залишаючи фермерів з їхньою продукцією. У свою чергу, при підвищенні цін фермери вважали за краще продати зерно іншому покупцю за вищу ціну і не виконувати форвардний контракт.
  У

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-316 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>