чи на певні об'єктивні відмінності, центральним банкам притаманні спільні риси. Центральний банк характеризується подвійною правовою природою: з одного боку, він є органом державної влади, уповноваженим здійснювати державне управління в сфері банківської діяльності, а з іншого, — банківською установою, яка здійснює банківські операції, виступає кредитором останньої інстанції для інших банків.
  Правовий статус центральних банків характеризується такими основними чинниками:
  • рівнем нормативноправового закріплення;
  • ступенем самостійності (незалежності) в системі органів
  державної влади;
  • характером взаємовідносин з іншими банками та фінансово
  кредитними установами.
  Центральні банки — це юридичні особи, що мають особливий статус, відмітна ознака якого — відособленість майна банку від майна держави. Хоч формально це майно перебуває у державній власності, центральний банк наділений правом розпоряджатися
  
  Ю. В. ВАЩЕНКО
  
  Банківське право
  
  67
  
  ним як власник. Цим центральний банк відрізняється від державного банку, майно якого повністю контролюється державою .
  Дослідження свідчать, що за своїм правовим статусом центральний банк має бути незалежною і впливовою установою, яка здійснює грошовокредитне регулювання на основі закріплених за ним законом повноважень та забезпечує надійність і стабільне функціонування кредитнобанківської системи. Однак у реальних умовах незалежність багатьох центральних банків виявляється обмеженою, зокрема у результаті конфліктів, що виникають через протиріччя між задекларованими урядом завданнями економічної політики і необхідністю підтримки

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-429 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>