вважаються такі операції банків:
  • розміщення залучених коштів від свого імені, на власних
  умовах та на власний ризик;
  • організація купівлі та продажу цінних паперів за доручен
  ням клієнтів;
  • здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені
  (включаючи андеррайтинг);
  • надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від
  третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
  • придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошо
  вій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на
  себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факто
  ринг);
  • лізинг.
  Проаналізувавши чинне законодавство, можна зробити висновок, що кредит можна розглядати у вузькому та широкому значенні. У вузькому значенні під кредитом розуміються операції з розміщення банком коштів на підставі кредитного договору. У широкому розумінні до кредиту включаються також операції банків, які, хоча і здійснюються на підставі договорів іншого виду (зокрема, договори лізингу та факторингу), але мають кредитний характер, у зв'язку з чим віднесені законодавцем до кредитних операцій.
  Банківські кредитні правовідносини — це урегульовані нормами права відносини, які виникають у процесі здійснення банками кредитної діяльності. Необхідно зазначити, що банківські кредитні відносини неоднорідні за своєю правовою природою і регламентуються нормами різних галузей права.
  244
  Зокрема, кредитні відносини комерційних банків між собою а також між комерційними банками та їх клієнтами регулюються нормами цивільного та господарського права. Правові засади цивільноправових банківських відносин

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-429 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>