ються Є. В. Карманов17 та О. О. Качан18 Іноземні дослідники розглядають банківське право в якості самостійної галузі права. К. Гавальда, Ж. Стуфле зазна
  
  
  
  Тосунян Г.А., Викулин А.Ю., Зкмалян А.М. Банковское право Российской Федерации. Общ^ая часть: Учебник/ Под общ. ред. акад. Б. Н. Топорнина. — М.: Юристь, 1999. — С. 22.
  Карманов Єй Банківське право України: Навчальний посібник. — Харків: Консул, 2000. — С.22.
  Качан О. О. Банківське право: Навч. посіб. — К.: Школа, 2004. — С. 8.
  
  
  
  Ю. В. ВАЩЕНКО
  
  Банківське право
  
  21
  
  чають, що об'єктом банківського права є визначення правового становища банків, тобто організацій, які професійно, на постійній основі здійснюють банківські операції, і правове становище самих банківських операцій. Останні, по суті, є комерційними угодами19. У подальшому ці автори дещо змінили свою точку зору, сформулювавши поняття кредитного права. До предмета кредитного права вони віднесли не тільки визначені вище відносини за участю банків, а й інших кредитних установ, які виконують окремі банківські операції. В іншій частині висловлене ними раніше визначення залишилося без змін20. Таким чином, банківське право вони розглядають як частину кредитного права21.
  Інші фахівці, заперечуючи існування банківського права як галузі права, вважають, що сукупність правових норм, які регламентують відносини в сфері банківської діяльності, як комплексний правовий інститут. Зокрема, такої позиції дотримується О. П. Орлюк22, І. Б. Заверуха23, Л. Г. Єфимова24. На думку О. П. Орлюк, банківське право являє собою сукупність різнорідних норм, що регулюють організацію

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-429 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>