країни, а також прийнятих у міжнародній банківській практиці.
  Відповідно до п. 1 Інструкції № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.08.96 № 204, якою було відмінене вищезазначене Положення НБУ, було встановлено, що ця Інструкція визначає загальні принципи організації безготівкових розрахунків у національній валюті України, їх форми, стандарти документів та порядок їх обігу, що впроваджуються в господарський оборот України. У пункті 6 цієї Інструкції було визначено, що безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів, як: платіжні доручення, чеки, акредитиви, векселі, платіжні вимоги, інкасові доручення (розпорядження). Крім того, цим пунктом Інструкції було встановлено, що безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватись за допомогою банківських платіжних карток. Таким чином, ця Інструкція не містила загального переліку форм розрахунків, як і не визначала поняття «форма розрахунку» та «спосіб розрахунку», а також не наводила критеріїв розмежування різних форм розрахунків. Хоча термін «форма розрахунку» застосовувався в цій Інструкції, зокрема при регла
  
  
  
  186
  
  Ю. В. ВАЩЕНКО
  
  Банківське право
  
  187
  
  ментації порядку здійснення розрахунків за допомогою платіжних доручень.
  Відповідно до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121Ш, безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-429 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>