ндартів документів і документообігу, які впроваджуються в господарський оборот в Україні з метою забезпечення у найбільш короткий час компенсації виробникам продукції, що постачається, викона
  Ростовцева Н. В. Правовое регулирование аккредитишюй формьі расчетов: Дисс. ... канд. юрид. наук. — М., 1998. — С. 22.
  ' Там само. — С. 23. ' Там само. — С. 24.
  
  них робіт і наданих послуг у грошовій формі, прискорення обігу коштів.
  Крім того, вказаним пунктом було передбачено, що Положення базується на принципах вільного вибору суб'єктами форм розрахунків, закріплення їх сторонами у договорах, угодах чи окремих домовленостях і невтручанні установ банків у ці договірні відносини. У пункті 3 цього Положення було встановлено, що безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формах: платіжних доручень, платіжних вимогдоручень, чеків, акредитивів, векселів. Комерційні банки повинні були постійно вивчати стан розрахунків і рекомендувати клієнтам застосовувати найбільш доцільні форми, зважаючи на специфіку їх діяльності і організації взаємних відносин, виявляти можливості і організовувати заліки взаємної заборгованості обслуговуючих підприємств, використовувати планові платежі, попередню оплату.
  Таким чином, зазначене вище Положення про безготівкові розрахунки чітко визначало форми розрахунків. При цьому заліки взаємної заборгованості не відносилися до форм розрахунків.
  У статті 32 Закону України «Про банки і банківську діяльність», який діяв до набуття чинності Законом України від 7 грудня 2000 р. №2121111, було визначено, що банки здійснюють розрахунки у формах, встановлених Національним банком

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-429 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>