вих та кредитових заборгованостей учасників»"6.
  Не погоджуючись із вищевикладеною позицією, фахівець в галузі економічної науки А. Казанцев вважає, що кліринг є способом розрахунків, який ні в якій мірі не можна ототожнювати з формою розрахунків. Аргументуючи свою точку зору, він зазначає, що «організація безготівкових розрахунків базується на таких двох найбільш суттєвих та взаємопов'язаних між собою елементах: способах організації платежу; формах розрахунків та відповідному їм документообігові, тобто сукупності правил, які регулюють форми і зміст розрахункових документів та їх рух в процесі розрахунків»"7. При цьому під способом платежу він розуміє «організаційну форму заміщення безготівковими розрахунками готівкових коштів, в основі якої лежать певні джерела платежу»"8. В обґрунтування своєї позиції А. Казанцев також звертає увагу на те, що «спосіб платежу, як правило, не визначає форму розрахунків. Лише окремі форми розрахунків (акредитив, особливий рахунок, чеки з лімітованих книжок) обумовлюють відповідний спосіб платежу, при цьому бронювання коштів є їх невід'ємним елементом»" . Взаємні розрахунки він розглядає саме як спосіб організації платежу, а не як особливу форму розрахунків.
  Таким чином, говорячи про те, що форми розрахунків та способи організації платежу взаємопов'язані, А. Казанцев одночасно підкреслює, що вони є окремими, основоположними складовими елементами системи безготівкових розрахунків.
  Точку зору А. Казанцева про те, що кліринг є способом платежу, а не формою розрахунків підтримують, зокрема, О. С. Компанеєць та Є. Г. Полонський. Наголошуючи на неправомірності

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-429 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>