цьому вчений відмічає, що зазначені три основні функції банків, хоча і є найбільш для них характерними, однак не завжди у сукупності притаманні підприємствам, які прийнято вважати банками. В якості прикладів він, зокрема, наводить жиробанки, які не надавали кредит своїм клієнтам, а тільки сприяли платіжному обороту шляхом жирооперацій, тобто перенесенням сум з одного рахунку на інший8.
  Визначаючи межі курсу банкового права, М. М. Агарков відмічає, що у більшості випадків законодавство пов'язує юридичні наслідки з поняттям кредитної установи. Тому, можливо, правильніше було б назвати курс не «банкове право», а «право кредитних установ». Проте відсутність чіткого визначення понять «банк» та «кредитна установа» роблять цілком можливим збереження звичної та традиційної назви «банкове право»...
  Отже, вчений відносить до предмета банкового права не тільки відносини за участі банків, а й відносини за участі небанківських кредитних установ, які здійснюють певні банківські операції, та не проводить чіткого розмежування між терміном «банк» та «кредитна організація».
  З приводу співвідношення цих термінів М. М. Агарков звертає увагу, що «поняття банку та кредитної установи самі по собі є поняттями економічними, а не юридичними. Вони тому і не мають тієї чіткості, яка притаманна останнім. Проте вони є необхідними для вивчення правових питань, оскільки закон пов'язує з особою банку або кредитної установи певні юриди
  
  чні наслідки»10. Ми поділяємо наведену точку зору відомого вченого, у зв'язку з чим пропонуємо звернутися до позицій економістів стосовно співвідношення зазначених понять.
  Зокрема,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-429 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>