д виходити
  з того, що в основі ст.52 лежать загальновизнані норми Декларації основних
  принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою, прийнятої
  Генеральною Асамблеєю ООН у 1985 р. (далі - Декларація). У ній в якості
  підстави для визнання особи жертвою злочину називається заподіяння шкоди
  в результаті діяння, яке порушує чинні національні кримінальні закони,
  "включаючи закони, що забороняють злочинне зловживання владою", а жертвою
  зловживання владою - заподіяння шкоди в результаті діяння, "ще не представляє
  собою порушення національних кримінальних законів, але що є порушенням
  міжнародно визнаних норм, що стосуються прав людини ". Буквальне тлумачення
  тексту Декларації дозволяє визнати, що злочинне зловживання владою
  повністю охоплюється поняттям "злочин".
   Якщо в якості злочину як підстави для виникнення прав жертв
  злочинів розуміється така поведінка людини, яке спеціально передбачено
  в гіпотезі Особливої частини кримінального законодавства країни, і в силу цього
  злочин має ознакою протиправності, то таке діяння як зловживання
  владою на момент його вчинення не тільки не порушує кримінальне законодавство
  держави, а навпаки, є правомірним. У той же час воно порушує
  загальновизнані норми і принципи міжнародного права, що стосуються прав і свобод
  людини.
   Виникає питання, за наявності яких умов зловживання владою як
  діяння породжує юридичні наслідки

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-24 * збірник літератури №1 * >>>далее>>>