ніченій.Обязанность
  дотримуватися такі правові заборони поширюється як на окрему особистість, так
  і на будь-яку партію або громадську організацію.Однако численні
  організації та рухи екстремістського толку, самовизначилася в
  політичному спектрі сучасної Росії, у своїх мають порівняно
  невеликі тиражі виданнях відкрито пропагують ідеологію войовничого
  націоналізму і антігуманізма.Следует визнати, що в посттоталітарному
  суспільстві, що проголосив себе демократичною та правовою, від подібних
  реакційних сил виходить явна загроза демократії, свободи думки і слова.
  Очевидно, що в ситуації такої політичної конфронтаційності і соціального
  перелому пройде ще чимало часу, перш ніж у громадському масовому
  свідомості сформується неприйняття будь-яких різновидів ідеології тоталітаризму.
  Представляється, проте, що Росія вийшла на той шлях, що збігається з
  вектором загальноцивілізаційного развітія.Не менш важливо, що громадяни Росії
  починають не тільки сприймати невід'ємне право людини на свободу слова
  як вищу цінність, а й усвідомлювати, що активна і свідома участь в
  суспільно-політичного життя в принципі можливо тільки там, де право
  громадянина на вільне вираження своїх поглядів і переконань гарантовано
  законом.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-21 * збірник літератури №1