уватися моральними імперативами і проводити чітке
  відмінність між придушенням інакомислення і демонстративним порушенням
  зафіксованих у законі заборон.
  З цього випливає, що свободу думки і слова не можна декретувати:
  демократії і плюралізму суспільство має учіться.Для морально здорового,
  володіє цивільним гідністю суспільства характерні взаєморозуміння,
  взаімотерпімость і прагнення до пошуку компромісів між виразниками
  крайніх взглядов.В цивілізованій державі в ході суспільно-політичних
  дискусій ніхто не вправі силою нав'язувати свої думки та переконання, підривати
  демократичні принципи громадянського суспільства.
  Якщо взяти до уваги все сказане вище, виникає природне
  питання: придбала чи свобода слова в нашій країні незворотного характеру? Ще не
  підстав стверджувати, що проблема історичного реваншу і реставрації колишніх
  порядків в Росії на відміну від європейських постсоціалістичних с т р а н
  остаточно снята.Нельзя виключати вірогідність гальмування або руху
  назад на шляху розвитку свободи слова: для подібних побоювань є реальні
  підстави 21.
  Очевидно, що в суспільстві з низьким рівнем політичної і правової
  зрілості і моральності будь-який демократичний механізм, включаючи і вільну
  пресу, може використовуватися в недемократичних целях.Как підкреслював П.
  Новгородцев, природа і перевага демократії полягають саме в гом, що вона
  своєї терпимістю відкриває простір такими напрямами, які прагнуть її
  повалити

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-21 * збірник літератури №1 * >>>далее>>>