исть і ворожнечу,
  пропаганду соціального, расового, національного, релігійного або мовного
  переваги (ч.2 ст.29).
  Таким чином, Конституція заклала правові засади свободи думки і
  слова, які знаходять відображення в ряді законов.Среді них слід виділити Закон
  України від 27 грудня 1991 р. "Про засоби масової інформації", Закон РФ від 21 липня
  1993 р. "Про державну таємницю", Указ Президента РФ від 20 березня 1993 р. "Про
  захисту свободи масової інформації ", Указ Президента РФ від 31 грудня 1993
  "Про додаткові гарантії права громадян на інформацію" і др.Обратівшісь до
  статтями цих нормативних актів, неважко помітити, що юридичні рамки, в
  яких здійснюється свобода слова в Росії, в цілому відповідають міжнародно -
  правовим требованіям.Достаточно згадати, наприклад, про заборону цензури (ст.3
  Закону "Про засоби масової інформації") або про заборону, що міститься в п.1 ст.
  144 КК РФ.Указанная стаття містить правило, яке говорить: перешкоджання
  законній професійній діяльності журналістів шляхом примусу їх до
  16 Див: Кокошкін Ф. Лекції по загальному державному праву.М., 1912, С.107.17 За вірному спостереження В. Чалідзе, "Головліт був цербером вільної думки, чия влада над
  культурою раніше була майже необмеженою "(Чалідзе В. Зоря правової реформи.М., 1990.С.85) .18 Закону СРСР" Про пресу та інших засобах масової інформації "від 12 червня 1990 г.бил
  вперше закріплений не дозвільний, а реєстраційний принцип при створенні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-21 * збірник літератури №1 * >>>далее>>>