анції) 18.
  Ці процеси сприяють формуванню в Росії громадянського суспільства.
  Зрозуміло, в країні, що виходить з-під паралізуючого гніту тоталітарного
  держави, не можуть швидко виникнути досконалі форми громадянського
  суспільства і демократіі.Но не можна заперечувати і того, що Росія зробила певні
  кроки в напрямку справжньої свободи слова.Інимі словами, гласність як
  політичний принцип поступово трансформувалася в конституційні
  гарантії свободи вираження думок.
  Конституція РФ 1993 г.провозглашает право на свободу думки і слова (ч.1
  ст.29). До числа положень, що гарантують це право, належать, зокрема, заборона
  будь-яких видів примусу індивіда до вираження своєї думки (ч.3 ст.29); право
  громадянина на вільний пошук, отримання, виробництво та розповсюдження
  інформації будь-яким законним способом (ч.4 ст.29); свобода діяльності засобів
  масової інформації та заборону цензури (ч.5 ст.29).
  Однак у силу того, що користування правом на свободу слова накладає на
  людини особливі обов'язки і відповідальність, воно пов'язане з певними
  ограніченіямі.Международний пакт про громадянські і політичні права (ч.3 ст.
  19) передбачає законні обмеження даної свободи, необхідні
  (а) для поваги прав і репутації інших осіб; (б) для охорони державної
  безпеки, громадського порядку, здоров'я або моральності населення.
  Конституція РФ конкретизує ці положення, забороняючи пропаганду або агітацію,
  збуджують соціальну, расову, національну

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-21 * збірник літератури №1 * >>>далее>>>