влену в 70-і роки
  думка літературного критика С. Б. Хмельовського, що призводить Т. Гайдар: "Що
  робити? Як позбутися виразок, роз'їдають нашу країну? Радикального ліки я
  не знаю, та його, ймовірно, і нет.Но є єдино правильний шлях, ставши на
  який ми знайдемо вірне ліки від усіх наших болезней.Ето свобода слова.
  Свобода мати свою думку і висловити його "14.
  Оптимістичні тенденції намітилися з початком політики гласності 15:
  ідеологічний диктат і дегуманізація суспільства були остановлени.Сфера
  політичних прав, включаючи і свободу думки і слова, перестала розглядатися
  як щось второстепенное.Лозунгі і реальне здійснення гласності та
  плюралізму думок допомагали подолати індиферентність у суспільному житті,
  перетворити конформних обивателів у громадян.
  Важлива віха на шляху перетворення свободи слова з фікції на реальність --
  скасування всеохоплюючої ідеологічної цензури.
  Ще російський юрист-державознавець Ф. Кокошкін вказував, що відмова
  держави від "домагання керувати думкою і художньою творчістю
  11 Детальніше про основні аспекти політики в галузі обмеження свободи друку в
  післяреволюційної Росії, яка, по суті, визначила основний напрям діяльності
  нового режиму в цій області на всю наступну історичну епоху, см.: Оболонский А. В. Драма
  російської політичної історії система проти лічності.М., 1994.С.254 -257.12 Тут було б доречно звернути увагу на формальне декларування свободи слова і друку на
  конституційному

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-21 * збірник літератури №1 * >>>далее>>>