новних інструментів придушення інакомислення
  служило кримінальне переслідування за принципом політичної доцільності В
  Зокрема, поширення на території Радянського Союзу виданої за кордоном
  непідцензурній літератури кваліфікувалося як "ідеологічна диверсія" і
  карався в кримінальному порядку 12. Дана практика, абсолютно не сумісна з
  загальноприйнятими стандартами цивілізованої державного життя, в п о л н е
  вписувалася в рамки "казарменій" сістеми.Обобщая, відзначимо, що
  партократіческая державна влада прагнула відстрочити крах авторитарного
  режиму насильницькими заходами, які за своєю жорстокістю порівнянні з
  покараннями за тяжкі злочини.
  Коли з початком у Росії процесів, названих перебудовою, у суспільстві
  розгорнулася гостра полеміка з найбільш болючих проблем, влада змушена
  були відмовитися від застосування кримінальних репресій у зв'язку з їх категоричним
  неприйняттям видними опозиційно налаштованими громадськими діячами 13.
  Таким чином, в умовах антидемократичного режиму проблема
  співвідношення індивіда і держави, у тому числі і в контексті права на свободу
  слова, думок, переконань, вирішувалася однозначно-на користь государства.После
  руйнування тоталітарного режиму все більше людей починають розуміти, що
  радикальне оновлення суспільства немислимо поза інтелектуальної свободи
  особистості, можливості безбоязного обміну думками, нонконформізму
  суспільної свідомості та поведенія.Сошлемся лише на висловлену

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-21 * збірник літератури №1 * >>>далее>>>