нає) свій обов'язок, правом вибору між
  виконанням основного обов'язку або наданням відступного * (9).
   Таким чином, жоден із запропонованих критеріїв не може бути покладено
  в основу розмежування угоди про новації та відступне. Звідси випливає відома
  правова невизначеність: якими нормами Цивільного кодексу слід регулювати
  конкретне угоду про припинення зобов'язання. Якщо дотримуватися консенсуальної
  конструкції відступного, виявити універсальний і чіткий критерій для відмежування
  відступного від новації неможливо.
   На нашу думку, основною ознакою, що відрізняє відступне від новації,
  слід вважати реальну природу перших * (10). Відповідно права та обов'язки
  за договором про відступне виникають під час виконання його умов. В іншому
  випадку даний спосіб припинення зобов'язань неможливо чітко відмежувати
  від новації.
  З даного положення йдуть декілька важливих висновків практичного характеру.
   Перш за все в тому випадку, коли предметом угоди про припинення зобов'язання
  є його заміна виконанням робіт або наданням послуг, зазначену угоду
  має кваліфікуватися як новація, в силу того, що зазначені об'єкти правовідносин
  за своєю специфікою не можуть бути предметом реального договору. Коли предметом
  зобов'язання виступає передача речі, то в залежності від інших умов
  договору, останній може бути віднесений як до новації, так і до відступного.
   Нагадаємо,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-19 * збірник літератури №1 * >>>далее>>>