ування.
   Отже, що являє собою прощення боргу: угода кредитора і боржника
  або односторонню угоду? Цікаво зауважити: вже в дореволюційній літературі
  саме словосполучення "прощення боргу" часто підміняється "угодою про припинення
  зобов'язання "* (11). Тим самим підкреслювалася договірна природа цього інституту.
   Були однак і юристи, допускали конструкцію одностороннього вибачення
  боргу.
   Так, Д.І. Мейер писав: "Верітель ... діє односторонньо або за угодою
  з боржником "у випадку, коли має місце" відступ верітеля від вимоги
  задоволення за зобов'язанням "* (12). К. Н. Анненков обіймав ще більш жорстку
  позицію: "... зречення верітеля від його права вимоги ... має значення
  одностороннього волевиявлення, що повинна мати дію як підстава
  припинення або зменшення зобов'язання і без згоди на це боржника "* (13).
   Проте після революції конструкція прощення боргу як двостороннього
  зобов'язання виявилася більш затребуваною. У ЦК РРФСР 1922 р. "угоду"
  називається одним із способів припинення зобов'язання * (14). Як зазначалося
  в літературі того часу, таку угоду і виконувало функцію прощення боргу:
  "припинення зобов'язання угодою сторін? має місце, наприклад, у тих
  випадках, коли сторони погоджуються припинити зобов'язальні відносини,
  звільнивши боржника від виконання "* (15). Можна стверджувати, що в радянській
  доктрині погляд на прощення боргу як на угоду

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-19 * збірник літератури №1 * >>>далее>>>