рядкування допуску транспортних засобів
  до експлуатації на території Російської Федерації, посилення боротьби з їх розкраданням
  та іншими правопорушеннями на автомобільному транспорті "(виділено автором.
  В.Б.). Ось воно, третє, саме неприємне прояв зловживання держави
  своїми владними повноваженнями: з розкраданнями автомобілів воно, звичайно, зобов'язана
  боротися і бореться, але робить це за рахунок обмеження прав автомобілістів.
   Такий підхід не можна визнати правовим. Адже виконання обов'язків --
  як приватних, так і публічно-правових - завжди складає тягар того, на кого
  ці обов'язки покладені. Якщо обов'язок боротися зі злочинами суспільство
  поклало на державу, то держава й повинна цей обов'язок виконувати.
  Залучати до її виконання членів суспільства держава може тільки при бажанні
  і за згодою останніх. Зобов'язувати членів суспільства сприяти у боротьбі з
  злочинністю держава може тільки тоді, коли це доручення підкріплено
  ефективною системою державних заохочень та гарантій таким членам суспільства.
  І, у всякому разі, не можна карати за порушення публічно-правового обов'язку
  утиском приватних прав, у тому числі і такого з них, як права власності
  - Права недоторканного і священного.
   Крім того, абсолютно неправильно було витлумачено на практиці формулювання
  п. 1.3 Правил реєстрації ( "Транспортні засоби реєструються тільки за
  юридичними або фізичними особами, зазначеними

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-51 * збірник літератури №1 * >>>далее>>>