протистояння між Заходом і Сходом України, не все гаразд в Автономній Республіці Крим.
   Однак важливим політичним чинником злочинності в Україні є конфлікти, непорозуміння між різними гілками влади, особливо законодавчою і виконавчою, нерозвиненість судової влади. При цьому парадокс полягає в тому, що політики в ажіотажі, викликаному тими чи іншими амбіціями, ніби не помічають (чи не хочуть помічати), що самі стимулюють злочинність, з якою потім закликають боротися. Представники опозиції до існуючої влади завжди спекулюють на цьому питанні.
   Отже, між політичними суперечками і злочинністю існує прямий зв'язок. І не лише у вигляді особливої групи злочинів, визначених у кримінальному законодавстві як злочини проти держави, а й як криміногенного фактора, що обумовлює зіткнення, які призводять до вчинення звичайних злочинів - убивств, грабежів, розбоїв, розкрадань тощо. При цьому виконавці цих злочинів можуть бути втягнуті у ситуації, коли вони не усвідомлюють глибинних політичних мотивів своїх діянь.
   Політична нестабільність загострює економічну і соціальну ситуацію в суспільстві, підриває міжнаціональні та міжрелігійні відносини, приводить до утворення незаконних озброєних формувань, активізації бандитизму, тероризму, посягань на майно юридичних і фізичних осіб. Передвиборча боротьба може спричиняти і масові безпорядки та інші злочини проти громадської безпеки.
   Криміногенність політичних та етнічних конфліктів полягає також у тому, що до цієї боротьби примикають зі своїми корисливими цілями представники злочинного світу, аби проникнути в органи державної влади і легалізувати своє становище чи лобіювати інтереси кримінальних структур.
   Вседозволеність для "верхів" та їх розбещеність відлунюються у широких масах населення, стимулюючи таку саму поведінку пересічних громадян за принципом: якщо

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>