ликає, але сприяє причині "виконати свою справу". Терміни "причина" й "умова" застосовує законодавець (ст. 23 КПК України та інші). Вони використовуються і кримінологією, хоч поряд з ними існує таке поняття як "детермінанти", яке охоплює обидва вказані терміни. В цьому немає нічого дивного, адже причини і умови - складові елементи процесу детермінації, який, крім них, включає ще й наслідок. Більше того, відштовхуючись від філософської суті цих понять, треба зауважити, що в кримінології між ними важко провести чітке розмежування. Так, відсутність потрібного досвіду і кваліфікованих фахівців, які б змогли організувати на високому рівні процес роздержавлення майна в Україні, були умовами злочинних проявів у ході приватизації. Але вони могли бути одночасно і причинами цих проявів, штовхнувши певних осіб на злочини.
   Отже, причини - це ті чинники, які породжують злочинність як свій наслідок. Що ж до умов, то вони безпосередньо не породжують злочинність, але "відкривають шлях" для дії причин, полегшують настання суспільно небезпечних наслідків. Умовами виступають всілякі недоліки в управлінській та організаційній діяльності різних галузей господарства і державного апарату.
   За Н. Ф. Кузнецовою, причиною, яка найближче стоїть до злочинного акту, є антисоціальна мотивація поведінки. Виникає запитання: звідки ж вона береться у деяких членів суспільства? Якщо йти по ланцюжку причинності в зворотному напрямі від цієї "кінцевої" причини, то ми побачимо багато факторів, які формують цю кримінальну мотивацію. Тобто, вони виступають попередньою ланкою у процесі детермінації злочинів і відображають об'єктивні суперечності, які існують у суспільстві.
   У тріаді "злочин - вид злочинності - злочинність" немає механічного повтору їх детермінантів. Адже злочинність як соціальне явище не тотожне окремому ЇЇ прояву

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>