і показники, безумовно, є конче необхідними.
   Характеристика злочинності буде неповною без урахування її латентної частини, без цього неможливо визначити реальний стан злочинності у суспільстві.
  
   § 3. Латентна злочинність
  
   Під латентною (прихованою) злочинністю в кримінології та правоохоронній практиці розуміють сукупність злочинних діянь, що були реально вчинені, але не стали відомі органам кримінального судочинства і, відповідно, не відображаються в офіційній статистиці. В юридичній літературі латентну злочинність часто визначають як "сукупність злочинів, які залишилися невиявленими, не відомими правоохоронним органам".
   Розрізняють латентність трьох видів: природну, штучну і проміжну. Під природною латентністю розуміється сукупність тих випадків, коли злочин відбувся, але про нього не відомо правоохоронним органам. Штучна латентність має місце тоді, коли факт злочину відомий, але з різних причин він не ставиться на облік органом внутрішніх справ або іншим правоохоронним органом. Проміжна латентність - це коли злочин зареєстрований, але справа про нього не доходить до суду через недостатність доказів вини особи.
   У західній кримінології виділяють такі різновиди латентної злочинності:
   1) злочини, які залишаються нікому не відомими;
   2) антисуспільні дії, що по суті є злочинними, але не визнаються такими (частина підліткової злочинності);
   3) невиявлені злочини, вчинені рецидивістами чи професійними злочинцями.
   Проміжну категорію становлять так звані напівприховані злочини або "сіра злочинність", тобто діяння, зареєстровані правоохоронними органами, але не розкриті або такі, що розкриті, однак підозрювані звільняються від відповідальності за недостатністю доказів вини.
   Точних даних про розміри латентної злочинності немає, її рівень можна передати формулою:
  
   де Н. з. - незареєстровані

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>