може розглядатися як соціальні наслідки злочинності.
   Наприкінці 70-х років у радянській кримінології набув поширення погляд, відповідно до якого злочинність має системно-структурний характер, що вона є певною системою. Проте й дотепер це не є загальновизнаним. Спроби обґрунтування злочинності як специфічного системно-структурного утворення робилися різними кримінологами.
   Одні автори вважали, що при системному підході до дослідження цього явища йдеться про взаємозв'язок, взаємозумовленість злочинності та її причин, на думку інших, - про взаємозв'язок злочинів і осіб, які їх вчиняють. Треті вказували на взаємозв'язок різних підструктур (елементів) злочинності. Зокрема, С. Е. Віцин зазначає, що для цього явища характерний комплекс взаємозалежних елементів. Ними визнаються і окремі злочини, і види злочинності. Стосовно останньої вони виступають у якості підсистем.
   Ці погляди розвивалися в рамках популярних у той час методологічних течій - системного підходу та загальної теорії систем. Як нам здається, ідея про системний характер злочинності є сумнівною. По-перше, взаємозв'язок, який існує між видами злочинності, окремими злочинами не має самостійного характеру, а є лише відбитком тих закономірностей функціонування суспільства, що обумовлюють існування злочинності. Самі автори цих тверджень визнають, що конкретні злочини не пов'язані між собою. Те саме можна сказати про певні види злочинів. Те, що існує професійна та організована злочинність, злочинне середовище, яке утворюється на основі зв'язків між особами, що відбували покарання в місцях позбавлення волі, не дає достатніх підстав говорити про злочинність як про систему. По-друге, прихильники цієї ідеї надзвичайно широко трактують саме поняття "система", відповідно до якого майже будь-яка сукупність одночасно існуючих, будь-чим пов'язаних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>