если за це певні покарання. Так, спільноти того періоду були дуже нерозвинені, низьким був рівень соціальної регуляції, з соціальних норм не виділялися кримінальні, але головні ознаки злочинності вже мали місце. Це дає підстави стверджувати, що злочинність не е породженням саме класового суспільства. Вона існувала, нехай і в нерозвинених, примітивних формах, ще до утворення класів. Інша справа, що саме в класовому суспільстві це явище набуло значного поширення.
   На користь цього висновку свідчить і досвід існування соціалістичних країн у XX ст. У цих країнах були знищені так звані експлуататорські класи та антагоністичні класові протиріччя, які, як вважалося, є основною причиною злочинності. На жаль, це не призвело до зникнення злочинності, хоча її рівень за рахунок встановлення жорсткого тотального контролю за суспільним життям суттєво зменшився. Через аналогічні причини низький рівень злочинності спостерігається зараз у ряді мусульманських країн. Але злочинність існує і там.
   У радянській кримінології було загальним прагнення у самому визначенні злочинності підкреслити її класовість і, тим більше, відгородитися від немарксистських поглядів. Звичайно, класові, як, до речі, і всі інші протиріччя, впливають на злочинність, характер конкретних видів злочинів, але вульгарне використання їх у якості риси, що відрізняє наше розуміння злочинності від інших, нічого корисного науці не принесло. Поглиблене вивчення злочинності показує, що основні закономірності її існування, як і детермінанти злочинності, однакові для всіх соціальних систем.
   Наведене дає підстави стверджувати, що злочинність являє собою передусім вчинення частиною членів суспільства діянь, які спричиняють шкоду суспільству. При чому ці діяння є найбільш небезпечними серед усіх видів людської поведінки. Обґрунтованою є характеристика

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>