я соціології, кримінології та поширення конкретних емпіричних досліджень. Саме в цей період народилась теорія, яка суперечила поглядам на соціальну природу злочинності. Йдеться про теорію відомого італійського психіатра Ч. Ломброзо. В результаті проведених обстежень злочинців він дійшов висновку, що злочинність - природне явище, яке має значною мірою біологічне походження. Він стверджував, що більше третини всіх злочинців мають специфічні антропологічні, фізіологічні та психологічні ознаки, що зумовлюють їхню злочинну поведінку і роблять їх природженими злочинцями. В подальших роботах Ч. Ломброзо визнав значення цілої низки інших факторів злочинності, розглядаючи біологічні, як один із них. Теорія Ч. Ломброзо не дістала підтвердження в подальших наукових дослідженнях, але привернула ще більшу увагу суспільства до проблеми злочинності і стала основою для біологічного напряму в кримінології.
   У рамках цього напряму розроблялися ідеї злочинності як прояву неусвідомлених інстинктів та прагнень особи (3. Фрейд), успадкованої схильності до злочинів (О. Кінберг, Ж. Пінатель, Е. Гейєр та інші), ендокринної схильності до злочинів (Ді-Туліо, Р. Фунес), конституціональної схильності до злочинів (Е. Кречмер) тощо. Ці погляди, певним чином трансформовані, знайшли прибічників і в радянській кримінології (І. С. Ной).
   У той же час дістав подальшого розвитку погляд на злочинність як на соціальне явище. Французький соціолог Еміль Дюркгейм розробив основні положення соціологічного підходу до злочинності. Він, зокрема, зазначав: "Злочин спостерігається не тільки у більшості суспільств того чи іншого виду, а в усіх суспільствах усіх типів". Е. Дюркгейм вважав, що "... злочинець зовсім не є істотою, відокремленою від суспільства, на зразок паразитуючого елемента, не є чужим та таким, що не піддається асиміляції,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>