не існування. Ще в 70-ті роки їй вдалося відстояти цю позицію у дискусіях з криміналістами, які довгий час стверджували, що кримінологія має бути складовою частиною науки кримінального права. В Україні, як і в зарубіжних державах, кримінологія нині розглядається як самостійна соціально-правова наука, галузь знань про злочинність та засоби протидії їй. Кримінологічні знання містять у собі значною мірою теоретичні положення юриспруденції, розроблені відповідними галузями права - кримінальним, адміністративним, конституційним, фінансовим, трудовим тощо. Боротьба зі злочинністю ведеться на правовій основі, що є юридичною гарантією того, що протидія злочинності буде здійснюватися в рамках закону з дотриманням прав і свобод громадян.
   В Україні нині проводиться низка кримінологічних досліджень, які охоплюють такі важливі проблеми, як теорія і практика профілактики злочинів; значення "фонових" явищ у генезисі злочинності; аналіз кількісних та якісних показників злочинності; вдосконалення організації та методики кримінологічних досліджень; вивчення суб'єктивних детермінантів суспільне небезпечних діянь; узагальнення позитивного досвіду попередження злочинів у зарубіжних країнах тощо. У цьому напрямі плідно працюють відомі вітчизняні кримінологи - Ю. В. Александров, В. І. Борисов, В. В. Голіна, В. О. Глушков, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, О. М. Костенко, І. П. Лановенко, П. П. Михайленко, М. І. Мельник, С. А. Тарарухін, І. К. Туркевич та ін. їхні теоретичні пошуки сприяють подальшому розвитку української кримінологічної науки.
   Не залишаються поза увагою і дослідження, які мають прикладний характер. Так, у країні запроваджується кримінологічна експертиза проектів законодавчих та інших нормативних актів; державна автоматизована система кримінологічної інформації (ДАСКІ);

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>