па тих, хто зловживає наркотиками);
   4) формування хворобливої психічної і фізичної залежності від наркотиків (група хворих на наркоманію).
   Очевидно, що починати профілактику необхідно з представників групи відносного ризику, оскільки вона буде найбільш ефективною.
   Профілактика має проводитись за планом з урахуванням рекомендацій лікаря-нарколога або за його безпосередньої участі. Щодо виявлених наркоманів, то першочерговим заходом мусить бути їх направлення на лікування з подальшою профілактикою. Роботу з особами, які перебувають на профілактичному обліку, треба проводити диференційовано, враховуючи їх позитивні і негативні якості. При цьому методи виховання повинні поєднуватися з медичним і правовим впливом. Індивідуально-профілактичні заходи передбачають:
   1) нагляд за поведінкою і способом життя особи, яка перебуває на профілактичному обліку, реагування на її правопорушення, пов'язані з наркотиками;
   2) здійснення оперативно-профілактичних заходів щодо осіб з найближчого оточення профілактованого, які провокують його на вживання наркотиків чи інших одурманюючих засобів або вчинення злочинів.
   Попередження наркоманії потребує ретельного аналізу оперативної обстановки на території, де мають місце нелегальний обіг наркотиків та їх немедичне вживання. Вивчаються чинники, що обумовлюють порушення антинаркоманійного законодавства та особи, які його порушують. Головним завданням при цьому є усунення даних чинників, або, принаймні, Часткове перешкодження їх негативному впливу. Особливу увагу треба звернути на роботу з батьками, які мають підлітків з ознаками вживання наркотиків (сліди уколів на тілі, поява шприців, різке схуднення, блиск очей, постійне ковтання слини тощо).
   Варто регулярно здійснювати оперативні відпрацювання підприємств і організацій, діяльність яких пов'язана з виробництвом

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>