до умов утримання у виправних установах. Залежно від того, як особа взаємодіє із середовищем, розрізняють три типи адаптаційного процесу: 1) активний вплив індивідуума на соціальне середовище; 2) пасивне, конформне входження в групу; 3) активний вплив середовища на особу. Це теж має враховуватись в індивідуальній профілактиці завдяки поінформованості адміністрації про особу, яка прибула в установу, та її подальшому вивченні.
   Ще одним важливим заходом індивідуальної профілактики є створення так званого архівного банку даних про осіб, котрі перебувають на профілактичних обліках. Ці дані можна використовувати як у виправних установах, так і на волі, передаючи відповідну інформацію в територіальні органи внутрішніх справ. Останні, у свою чергу, при затриманні особи повинні негайно направляти до виправної установи всю інформацію щодо осіб, які перебували на профілактичному обліку в правоохоронних органах.
   Насамкінець, варто висловити деякі критичні зауваження стосовно загальної та індивідуальної профілактики злочинів засуджених.
   Щодо загальної профілактики:
   1. її якість не задовольняє ні потреби виправних установ, ні суспільства, оскільки не виконується одне з основних завдань кримінального і кримінально-виконавчого права - не допустити вчинення засудженими нових злочинів.
   2. Цим видом соціальної діяльності займаються тільки органи виконання покарань, і повністю самоусунулися від неї інші державні інституції та громадськість.
   3. Створення в Україні окремого відомства з питань виконання покарань диктує нагальну необхідність залучення до цієї справи органів місцевої влади та управління, особливо з питань матеріально-технічного, санітарно-гігієнічного забезпечення, харчування, надання комунальних послуг, працевлаштування засуджених тощо.
   4. Застосування до винних інших покарань, не пов'язаних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>