у можна виправдати з таких мотивів: незвичайність, складність ситуації та порушення правових норм задля допомоги близьким людям. На "захист справедливості" посилалося 20 % засуджених, які вчинили вбивства, а своїх прав - ЗО %.
   Щодо психологічного самозахисту ув'язнених на третьому етапі їх моральної запущеності треба зазначити, що тут уже формується автономна система моральних уявлень та цінностей. Суб'єкт повністю не сприймає існуючі у виправних установах правила поведінки. Віддається перевага особистим або груповим нормам, які, на його думку, стоять вище загальноприйнятих. У свідомості таких засуджених виробляється (чи вже був вироблений) свій моральний імператив, яким вони й керуються під час відбування покарання.
   Конкретні кримінологічні дослідження показують, що такий імператив властивий в основному затятим рецидивістам, які демонструють егоїзм, свавілля, глибоку неповагу до чужого життя, честі й гідності. Гіпертрофована самооцінка своєї "персони" тісно переплітається зі страхом перед покаранням, а тому автономна мораль є маловтішним прикриттям порожнечі й беззмістовності свого існування.
  
   § 4. Запобігання злочинам серед ув'язнених у місцях позбавлення волі
  
   Виходячи із стратегічних напрямів боротьби зі злочинністю, визначених вищими органами державної влади України та рішеннями Міністерства внутрішніх справ і Державного департаменту з питань виконання покарань, у всіх ланках пенітенціарної системи має бути налагоджений комплексний підхід до попередження злочинів серед ув'язнених. Як відомо, під попередженням (профілактикою) злочинів розуміють особливий вид соціальної діяльності, що забезпечує таке перетворення суспільних відносин, у результаті якого усуваються, нейтралізуються чи блокуються детермінанти злочинної поведінки. Це стосується всієї злочинності. Спеціально-кримінологічна

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>