кі розкривають генезис злочинної поведінки під час відбування покарання. Виходячи з цього, можна виокремити п'ять основних типів злочинців: 1) випадкові; 2) ситуаційні; 3) нестійкі; 4) злісні; 5) особливо злісні. В свою чергу, це дає підстави говорити про наявність і таких типів злочинців у виправних установах: послідовно-криміногенний, ситуативно-криміногенний і ситуативний.
   Послідовно-криміногенний тип ув'язнених злочинців формується в мікросередовищі, де норми права систематично порушуються, і злочин випливає зі стійких антисоціальних поглядів, установок та орієнтацій суб'єкта. Ситуація вчинення злочину активно створюється ним самим. Представники цього типу здатні пристосовувати для себе будь-яке мікросередовище, тому їх злочинна поведінка відносно автономна від нього.
   Ситуативно-криміногенний тип характеризується порушенням моральних норм і правил режиму утримання, формується в середовищі з певною системою протиріч; до злочину такого засудженого приводить несприятлива ситуація та весь попередній антисуспільний спосіб життя.
   Ситуативний тип вчиняє злочини під вирішальним впливом ситуації, яка виникла не з його вини, коли іншими засудженими порушуються моральні чи правові норми. В таких випадках особа може не знайти, не зважаючи на її слабко виражену деформацію, правомірних способів вирішення конфлікту.
   Знаючи характерні особливості кожного типу ув'язнених злочинців, можна диференційовано підійти до налагоджування попереджувальної роботи з ними, зокрема, з урахуванням мотивації злочинної поведінки: а) із зневажливим ставленням до людини; б) із корисливою спрямованістю; в) з негативним ставленням до правопорядку у виправних установах; г) з легковажним відношенням до дотримання різних правил техніки безпеки. Ці питання повинні вирішуватися разом з оздоровленням мікросередовища засуджених

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>