соби - необхідна передумова пізнання детермінантів протиправної поведінки засуджених до позбавлення волі, планування та організації процесу їх ресоціалізації. Йдеться про те, яка ймовірність вчинення ними нових злочинів під час відбування покарання.
   О. А. Герцензон вказував на два аспекти вивчення злочинців. Один із них - індивідуальне соціологічне вивчення з метою виявлення умов, що сприяють вчиненню злочину, та вжиття найефективніших попереджувальних засобів, включаючи ті, що спрямовані на виправлення і перевиховання злочинця. Другий аспект полягає у вивченні особи з метою виявлення та узагальнення тих головних соціальних рис, якими характеризуються злочинці у своїй масі, і тих чинників вчинення злочинів, якими характеризується злочинність як їх статистична сукупність. Отже, йдеться про діалектичну взаємодію одиночного і загального, випадкового і закономірного.
   У кримінологічній літературі існує і підхід, при якому головна увага приділяється вивченню самого злочинця, його особистісних властивостей. Тут за основу береться людина, що вчинила злочин, як суб'єкт соціальних зв'язків та відношень. Злочинець як особа відрізняється від інших людей, а тому є всі підстави розглядати подібну особу як якісно відмінну від решти громадян. Без цього саме вчення про особу злочинця втрачає будь-який сенс (О. Б. Сахаров).
   Щодо загальної характеристики особи злочинців у місцях позбавлення волі, то можна сказати, що цей тип відображає певну цілісність соціально надбаних, відносно стійких криміногенних властивостей, визначальним з яких є невідповідність їх свідомості та діяльності правовим нормам, що регулюють процес виконання кримінальних покарань. Кримінологічна типологія цих осіб має включати три групи ознак: а) які відображають ступінь їх криміногенної враженості; б) характер особистісних деформацій; в)

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>