завоювати лідерство, що проявляється у спробах силою нав'язати свою волю іншим.
   До соціально-психологічних чинників пенітенціарної злочинності належать:
   - стан фрустрації деяких засуджених, що породжує агресію (у тому числі групову);
   - почуття страху;
   - відчуття нудьги та безвихідності;
   - алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, гомосексуалізм;
   - міжособистісні та міжгрупові конфлікти;
   - психологія натовпу, яка знеособлює людину і породжує у неї комплекс неповноцінності.
   Злочинність серед засуджених породжує дисфункції інституту виконання кримінальних покарань, що в свою чергу сприяє вчиненню злочинів ув'язненими. Якщо виправні установи не відповідають своєму призначенню, то вони лише поглиблюють деформацію особи злочинців. Дослідження показують, що злочини в середовищі засуджених значною мірою пов'язані зі стійкими викривленнями їх ціннісних орієнтацій. Це негативне ставлення до праці, норм права, уявлення про те, що авторитет можна завоювати силою чи приниженням слабших, побиттям собі подібних, опором адміністрації виправної установи, створенням неформальних угруповань на порушення вимог режиму тощо. Соціальна пасивність засуджених теж може розглядатися як збочена орієнтація. Вона виявляється в ухиленні від суспільно-корисної праці, пияцтві, наркоманії, а в деяких випадках у самогубстві. Сюди також відносяться:
   - негативне сприйняття необхідності дотримання режиму;
   - нігілістичне ставлення до загальноосвітньої та професійно-технічної освіти;
   - несприйняття будь-яких форм виховної роботи, яка, до речі, проводиться непрофесійне та формально;
   - лояльне ставлення до засуджених, які вчиняють злочини у виправних установах;
   - схвалення норм кримінальної субкультури.
   Важливим чинником пенітенціарної злочинності є недоліки в системі виконання кримінальних покарань. Успішне функціонування

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>