п насаджують атмосферу єдиної "сім'ї", певні ритуали, після виконання яких між "новачком" і "авторитетом" настають відносини "батька" (пахана) та "сина" (пацана).
   У сучасних умовах окремі компоненти субкультури у місцях позбавлення волі поступово змінюються. На перший план виступають такі організаційні форми і принципи, які потрібні для прихованої протиправної діяльності задля матеріальної вигоди. Злочинні групи у виправних установах вибирають з числа засуджених осіб як об'єктів своїх посягань. Частина засуджених при цьому є співучасниками незаконних дій, а інші - жертвами злочинів. На цій основі раз у раз виникають конфлікти між окремими угрупованнями.
   Злочинність у місцях позбавлення волі має свою специфіку, яка пояснюється особливістю формальних і неформальних стосунків між засудженими, з одного боку, та ними і адміністрацією виправних установ - з іншого. Важливою ознакою цієї злочинності є те, що вона порушує нормальну роботу установ з виконання покарання, перешкоджає процесу ре-соціалізації засуджених, формує почуття загальної недовіри до кримінально-виконавчої системи та її працівників.
   Варто також зазначити, що пенітенціарна злочинність характеризується досить високим рівнем латентності. У латентній злочинності можна виділити два її види: 1) "природну", тобто не виявлену адміністрацією виправної установи в силу самої специфіки злочинів серед засуджених і соціально-правової пасивності певної їх частини; 2) "штучну" латентність, яка охоплює ті злочини, про які відомо службовим особам виправних установ, але вони не порушують кримінальних справ з різних мотивів, як правило, кар'єристських, і не реєструють злочинні дії.
   Наявність латентної злочинності у місцях позбавлення волі є особливо небезпечним явищем, оскільки це завдає непоправної шкоди процесу ресоціалізації засуджених, порушує

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>