ння волі. Проте у післявоєнний час частина з них почала вимагати зміни жорстких вимог "закону" і створювати угруповання з тих, що відійшли від "законників". Між ними і "злодіями у законі" спалахнула ворожнеча. З цього моменту з'явився звичай приймати до своїх лав нових членів лише на "сходках". Контингент тих, хто відійшов від "законників", сформувався в 1946- 1947 роках. Основна їх вимога - дозволити працювати і займати будь-яку посаду в колонії (бригадира, нарядника тощо).
   Не відмовляючись від паразитичного існування, "злодії у законі" захотіли зайняти посади, на яких можна було користуватися пільгами, передбаченими для чесно працюючих засуджених. На цій підставі відбувся розкол між "злодіями в законі". Злочинці, визнані такими, що "відійшли", стали називати себе "справжніми злодіями". Вони почали залучати на свій бік "автоматчиків" ("злодіїв у законі", які служили в лавах Радянської армії, чим порушили злодійську заборону), а також незадоволених жорстокістю злодійських законів інших засуджених.
   Різні злочинні угруповання у середовищі засуджених становлять підвищену суспільну небезпеку. По-перше, вони формуються з осіб, які мають кримінальне минуле (незалежно від того, були вони за це притягнуті до відповідальності чи ні). По-друге, їх члени вчиняють злочини частіше, ніж інші засуджені. По-третє, злочинні угруповання є своєрідними
   каталізаторами розповсюдження злочинності у виправних установах. По-четверте, наявність "протиправного бізнесу" в місцях позбавлення волі, який існує завдяки злочинним формуванням, дає змогу втягувати в злочинну діяльність нових засуджених, а також негативно впливати на тих, хто не має змоги дістати підтримку з боку адміністрації виправних установ. По-п'яте, ці структури мають свою ієрархію "авторитетів"("вимагателів", "охоронців" тощо). По-шосте, члени таких

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>