намітилася тенденція до зниження рівня пенітенціарної злочинності;
   2) найбільш криміногенними залишаються установи суворого режиму, де утримуються особи, які вже відбували покарання у місцях позбавлення волі. Питома вага вчинюваних там злочинів становила у 1998 р. 40,4 %, у 1999 - 41,5 %;
   3) найвищий рівень злочинності у розрахунку на 1 тис. засуджених спостерігається в колоніях-поселеннях для осіб, які стали на шлях виправлення;
   4) у структурі пенітенціарної злочинності найпоширенішими є такі злочини, як злісна непокора адміністрації, втеча з колоній-поселень та погроза і насильство;
   5) більшість злочинів вчиняються в нічний час та робочі дні тижня у житлових зонах;
   6) злочини в основному вчиняють злісні порушники режиму і особи, що перебувають на профілактичному обліку.
   Треба зазначити, що в середовищі засуджених існує своя субкультура й ієрархія. Для того, щоб відокремити себе від інших засуджених та тримати їх у покорі, організатори злочинних угруповань розробили і намагаються впроваджувати свої "закони". Беручи дещо від традицій минулого, вони ввели заборону членам свого братства займатися суспільне корисною працею, служити в армії, мати сім'ю тощо. На початку 30-х років минулого століття сталося розмежування між главарями та їх підлеглими. Частина з них у зв'язку з ліквідацією безробіття поверталася до корисної праці, інша - перестала коритися колишнім "авторитетам", а в окремих випадках - вступала з ними у боротьбу. Ведучи паразитичний спосіб життя як на волі, так і в колоніях, "злодії в законі" почали обмежувати чисельність так званого братства, вчиняти судилища над порушниками "закону", накладати данину на працюючих засуджених, створювати "общакові каси".
   У період Великої Вітчизняної війни багато "злодіїв у законі" віддали перевагу тому, щоб відсидітись у місцях позбавлення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>