ни не можна розглядати як результат нераціональних дій у складній ситуації. Звичайно, певна частина необережних злочинів пов'язана з недоліками професійної підготовки, малим досвідом, але не менше 55-60 % порушень вчинялися свідомо, у звичайній, а не екстремальній ситуації.
   Варто зауважити, що 75 % усіх необережних злочинів вчиняються в результаті злочинної самовпевненості. Власне кажучи, механізм самовпевненої поведінки близький до умисної, оскільки особа усвідомлює сам факт порушення норм безпеки. Дефекти правових установок і орієнтації осіб, які вчинили необережні злочини, виявляються й у мотивах та меті поведінки, причому значимих мотивах і цілях як використання транспортних засобів, так і порушення правил безпеки руху.
   В юридичній літературі висловлювалася думка, що в необережних злочинах порочні не стільки цілі, скільки засоби їхнього досягнення. Однак подальші дослідження визначили значні дефекти мотивів і цілей використання транспортних засобів, обумовлені зневажливим ставленням до правових норм, що регулюють використання транспорту, охорону державних, суспільних, приватних інтересів та прав особи. У цілому соціально-дефектна мотивація використання транспортних засобів, яка призвела до кримінальних наслідків, зустрічалася при вчиненні кожного третього транспортного злочину. Характерно, що при самовпевненості схожа мотивація відзначалася у 9 разів частіше, ніж при недбалості.
   Особливу, специфічну для необережної поведінки групу мотивів складає розрахунок на ті чи інші обставини, що, на думку суб'єкта, можуть запобігти можливій шкоді його дій. Ці мотиви по-різному характеризують особу злочинця. Так, серед осіб, що вчинили ДТП по самовпевненості, 2/3 орієнтувалися переважно на зовнішні обставини (сподівалися, що несправна автомашина не підведе; розраховували, що перешкод руху не буде

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>