ння у сфері охорони навколишнього середовища та природокористування, їх малоефективну діяльність;
   - непослідовність у реалізації законодавчо закріпленого принципу розмежування контрольно-наглядових і господарсько-розпорядчих функцій у цій сфері;
   - недостатнє матеріально-фінансове забезпечення контрольно-інспекційних служб природоохоронних органів;
   - відсутність ефективного механізму участі громадськості у профілактиці екологічних злочинів та інших правопорушень.
   Злочини проти довкілля можуть вчинятися як умисно, так і з необережності. Для осіб, які їх вчиняють умисно, характерні: егоїзм, зневажливе ставлення до суспільних інтересів, ігнорування екологічного законодавства, незадовільна фахова підготовка, невиправдана жорстокість, самодурство тощо. Зазначені характеристики особи часто-густо мають у кінцевому підсумку корисливу спрямованість (у минулому - план за будь-яку ціну, сьогодні - прибуток і, як результат, незаслужені премії та просування по службі). Екологічні злочини з необережності вчиняються здебільшого особами, яким притаманні легковажність, зневажливе ставлення до правових норм, що регламентують природоохоронну діяльність, низька фахова підготовленість, почуття безкарності і безконтрольності.
   Незаконні рибальство, полювання, морський промисел, лісозаготівля детермінуються факторами, до яких, зокрема, відносяться: серйозні недоліки в плануванні та здійсненні різноманітних промислів; відсутність достатньо розвинених правомірних способів задоволення цих потреб; висока прибутковість указаної категорії злочинів; малоефективна протидія цій злочинній діяльності з боку органів контролю; висока латентність, а, отже, і безкарність зазначених діянь. Чинники названих злочинів тісно пов'язані з еколого-географічними умовами, за яких здійснюється протиправна діяльність. Це території, де ще

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>