інших осіб задля матеріальної вигоди. Громадська думка сходиться на тому, що проституція є аморальною поведінкою. Що до її оцінки як правопорушення існують різні погляди: від визнання злочином (частина мусульманських країн) до легалізації за визначених правил заняття проституцією (Голландія, Німеччина). В Україні проституція вважається адміністративним правопорушенням (ст. 181і Кодексу України про адміністративні правопорушення), а систематичне надання сексуальних послуг з метою отримання доходу - кримінальне караним діянням (ст. 303 КК України).
   Проституція і злочинність тісно пов'язані між собою і значною мірою обумовлюють одне одного. По-перше, проституцію як засіб наживи широко використовують злочинці, які створюють цілу мережу сексбізнесу - зі звідниками, утримувачами будинків розпусти, сутенерами, водіями, охоронцями тощо. По-друге, повій використовують як співучасниць злодії, грабіжники, рекетири, шахраї. По-третє, проститутки самі вчиняють чимало злочинів, передусім, крадіжок у клієнтів. По-четверте, для того, щоб мати можливість платити проституткам та їх господарям, вчиняються інші корисливі злочини. По-п'яте, особи, які займаються проституцією, є найактивнішими розповсюджувачами венеричних хвороб, СНІДу і, в багатьох випадках, наркотиків.
   Одним із головних факторів зростання проституції в Україні є зубожіння народу і на цій основі падіння суспільної моралі. Кількість повій і попит на них зростають, а боротьба з цим негативним явищем належним чином не здійснюється.
   За результатами кримінологічних досліджень можна провести своєрідну класифікацію осіб, які займаються проституцією. Так, за місцем "роботи" і "ціною" вони поділяються на:
   1) валютних, які "працюють" у готелях, ресторанах, барах, театрах, мають стосунки з іноземцями, але за валюту не гребують і доморощеними клієнтами.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>