зуміють як сукупність заходів, що здійснюються державними органами і громадськими організаціями для:
   - оздоровлення умов життя і виховання неповнолітніх у випадках, коли обставини загрожують їх нормальному розвитку;
   - знешкодження джерел антисоціального впливу на них;
   - корекції особи неповнолітніх, які мають некримінальні девіантні відхилення у поведінці, з тим щоб не дати їм можливості перейти до вчинення злочинів.
   Другий рівень індивідуальної профілактики полягає в усуненні факторів, що вже обумовили злочини неповнолітніх, з тим щоб виключити можливість їх вчинення у майбутньому як цими самими, так і іншими підлітками, які перебувають під впливом даних криміногенних чинників. Сюди належать: а) своєчасне припинення злочинної діяльності та створення неможливості її продовження; б) порушення кримінальної справи, вибір запобіжних заходів; в) забезпечення виховно-профілактичного впливу кримінально-процесуальними методами; г) застосування правових заходів до осіб, які залучили неповнолітніх до злочинної діяльності або не виконують своїх обов'язків з виховання дітей; д) оздоровлення мікросередовища неповнолітніх злочинців.
   Третій рівень індивідуальної профілактики спрямований на боротьбу з рецидивною злочинністю. Він передбачає такі заходи: а) перевиховання і виправлення неповнолітніх злочинців; б) надання допомоги у працевлаштуванні осіб, звільнених з місць відбування покарання; в) усунення джерел криміногенного впливу на них у побутовому оточенні.
   Боротьба зі злочинністю неповнолітніх має плануватися і здійснюватися на різних рівнях і напрямах, враховуючи різні контингенти осіб. Вона повинна включати в себе широкий діапазон загальновиховних, профілактичних та каральних заходів. За своєю спрямованістю вони мають попереджати злочинну поведінку неповнолітніх, припиняти розпочаті кримінальні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>