огия на современном этапе" (1973) та інші.
   Для цього і наступних періодів характерна активізація кримінологічних (теоретичних і прикладних) досліджень. Опубліковано значну кількість монографій і навчальних посібників, які дістали позитивну оцінку серед широкого загалу читачів. Кримінологія, як самостійна наука і навчальна дисципліна, починає відігравати все більшу роль у розробці карної політики держави, нормотворчості і практиці боротьби зі злочинністю.
   У 1966 р. виходить перший підручник з радянської кримінології, підготовлений Всесоюзним інститутом з вивчення причин та розробки заходів попередження злочинності, який витримав потім три видання і був основою створення в середині 80-х років двотомного "Курсу радянської кримінології". Розвиток цієї науки активізувало створення кафедр кримінології у багатьох вищих юридичних навчальних закладах країни та вищих школах МВС.
   Викладання кримінології було орієнтовано на отримання випускниками вузів не тільки твердих знань з проблем боротьби зі злочинністю та її окремими видами, а й на можливість реальної їх участі у розробці і реалізації різних профілактичних заходів, спрямованих на ефективну протидію злочинності. У 80-ті роки відбувався також інтенсивний розвиток кримінологічних досліджень щодо поглибленого вивчення властивостей та ознак особи злочинців, механізму індивідуальної злочинної поведінки (М. Ю. Антонян, Г. X. Єфремова, М. М. Кочетов, В. В. Гульдан, А. Р. Ратінов, О. М. Яковлєв та ін.). Завдяки цим дослідженням стало можливим використовувати у практиці боротьби зі злочинністю науково обґрунтовані дані про генезис і детермінанти різних видів злочинів та осіб, що їх вчиняють.
   Значний внесок у розвиток радянської кримінології зробили такі вчені, як Г. О. Аванесов, О. І. Алексеєв, М. М. Бабаєв, С. В. Бородін, Ю. Д. Блувштейн, Ю. А. Віцин,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>