стовуються свідчення потерпілих, очевидців злочину, інших свідків;
   - у ланці міськрайлінорганів не відпрацьована спеціалізація з розкриття злочинів проти особи;
   - недостатньо ефективна система одержання інформації про процеси, які відбуваються в середовищі засуджених та осіб, що перебувають під вартою, про їхні настрої і наміри;
   - не завжди направляється інформація в територіальні органи щодо осіб, які намагаються вчинити розправу над свідками, родичами, знайомими, сусідами.
   Як бачимо, детермінанти насильницької злочинності мають свою специфіку, проте вони діють не самі по собі, а в контексті з соціально-економічними, політичними, культурологічними та іншими криміногенними факторами.
  
   § 4. Профілактика насильницьких злочинів
  
   Попередження насильницьких, як і інших злочинів, базується на позитивних загальносоціальних зрушеннях економічного, культурно-виховного, правового, організаційного характеру, що дає можливість протистояти криміногенним чинникам. Найперспективнішими в цьому плані є заходи, пов'язані з:
   - усуненням, ослабленням або нейтралізацією факторів, які обумовлюють зниження життєвого рівня громадян, кризові явища в суспільстві. Йдеться, зокрема, про соціальний захист найуразливіших прошарків населення, оскільки відчуття цими особами свого відторгнення від суспільства штовхає на добування засобів для задоволення своїх потреб шляхом вчинення злочинів;
   - організаційно-управлінськими заходами, спрямованими на усунення прорахунків в управлінні економікою, політикою, соціальною сферою, а також правоохоронною діяльністю, оскільки ці недоліки є криміногенними чинниками. Сюди включаються заходи щодо оптимізації регулювання процесів урбанізації і міграції, працевлаштування, соціальної адаптації; у правоохоронній сфері це стимулювання повноти виявлення й розкриття злочинів, подоланням

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>