альному числі засуджених за насильницькі злочини ці особи становлять близько половини.
   До другого типу належать злочинці, що характеризуються в цілому негативно, припускали й раніше різні правопорушення, але спрямованість яких на вчинення посягань проти особи явно не виражена. Насильницький злочин виступає як засіб заволодіння певними цінностями, в ім'я яких приносяться в жертву блага іншої людини. Цей тип насильницьких злочинців можна назвати "проміжним", і він становить 20 %.
   До третього типу належать так звані ситуаційні або випадкові злочинці, тобто ті, які до злочину характеризувалися позитивно чи нейтрально, а саме посягання вчинили під впливом несприятливої життєвої ситуації. У їхній поведінці відсутні ознаки, властиві представникам двох попередніх типів. Вони застосовують насильство як реакцію на ситуацію, що сприймається ними як гостро конфліктна. Серед насильницьких злочинців такі особи становлять приблизно ЗО %.
   Природно, що засоби профілактичного впливу на представників названих груп мають бути диференційованими. Щодо перших двох типів злочинців вони зводяться до усунення антисоціальної спрямованості їх особи, а стосовно третього типу головним є нейтралізація зовнішніх криміногенних факторів.
  
   § 3. Детермінанти насильницької злочинності
  
   Відомо, що детермінація вчинків зводиться, в кінцевому результаті, до взаємодії особи і оточуючого середовища. Саме в цих двох площинах і треба вести пошук специфіки чинників насильницьких злочинів. Вивчаючи особливості особи насильницьких злочинців, ми встановлюємо ті риси (або комплекс ознак), які дозволяють зробити висновки про ті чи інші дефекти даної особи, характер рушійних мотивів поведінки, зміну особистих якостей у силу негативного чи позитивного впливу тощо. Узагальнюючи ці дані, ми дістаємо відповідь на питання про конкретні групи

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>