буржуазної лженауки". її викладання у вузах припинилося, хоч насущні проблеми запобігання злочинам знову перейшли до науки кримінального права. Як кажуть, "з водою вихлюпнули і дитя". І тільки на початку 60-х років раніше заборонена в СРСР наука кримінологія стала поступово відроджуватися.
  
   § 3. Відновлення кримінології в СРСР та УРСР у 60-ті роки XX століття та її сучасний стан
  
   В кінці 50-х років, після усунення наслідків культу особи Сталіна, справа з кримінологічними дослідженнями змінилася на краще. В юридичній літературі почали з'являтися статті, автори яких ставили актуальні питання боротьби зі злочинністю.
   На засіданнях і конференціях, які були організовані у Москві Генеральною прокуратурою та Верховним судом СРСР, юридичні науково-дослідні інститути й вищі навчальні заклади планували заходи, спрямовані на вивчення кримінологічних проблем.
   Помітно пожвавилась робота кафедр кримінально-правових дисциплін юридичних факультетів вузів щодо вивчення різних сторін злочинності та її детермінації. З 1957 р. проблемами кримінології почали займатися на юридичних факультетах університетів і юридичних інститутів, секторах філософії і права ряду Академій наук союзних республік.
   До нових кримінально-процесуальних кодексів (1961 р.) були внесені норми, що встановлювали обов'язок органів слідства, прокуратури і суду виявляти причини й умови, які сприяють вчиненню злочинів.
   На початку 60-х років були опубліковані важливі наукові праці з кримінологічної тематики, зокрема: С. С. Остроумова "Преступность и ее причины в дореволюционной России" (1960), О. Б. Сахарова "О личности преступника й причинах преступности в СССР" (1961), О. А. Герцензона "Предмет и метод советской криминологии" (1962), Г. М. Миньковского, В. К. Звірбуля "Предупреждение преступлений" (1962) та інші.
   У 1963 р. був створений

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>