о військово-промислового комплексу;
   - сировинна спеціалізація виробництва і експорту, що продукує відсталість і антиринкове спрямування економіки, проведення Україною демпінгової політики на світовому ринку;
   - надмірне адміністративне втручання в економіку, обмеження ділової ініціативи і націленості на ефективність виробництва, великі витрати на утримання управлінського апарату, надання чисельних пільг окремим юридичним і фізичним особам;
   - високий рівень корупції в системі органів державної влади і управління та тінізації економіки. Короткострокові фактори:
   - відсутність морально-психологічної єдності суспільства, узгодженості дій щодо основних напрямів реформування політичної та економічної систем;
   - надлишковий податковий тиск на суб'єктів господарювання, який заганяє їх у тінь;
   - відставання правового забезпечення протидії економічній злочинності від швидкості зростання останньої та необхідності посилення боротьби з нею;
   - нерозвиненість ринкової інфраструктури української економіки, її нездатність забезпечити нормальний рух інвестицій, капіталів, товарів, робочої сили, неефективність державного контролю у цій сфері;
   - низька платоспроможність більшості громадян, пауперизація широких верств населення, що ставить їх за межу бідності;
   - правова незахищеність суб'єктів господарювання від зловживань, утисків та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях.
   Прискоренню процесу криміналізації економіки в Україні сприяв недосконалий Закон "Про підприємництво", на підставі якого був розроблений надто спрощений порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Завдяки цьому більшість зареєстрованих у 1991-1996 роках фірм використовувалася для легалізації незаконних доходів і маскування різних протиправних дій у сфері економіки. Виробництвом товарів займалася

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>