и спрямовані на пошуки суб'єкта і об'єкта економічних посягань. Якщо Е. Сатерленд звертав увагу на осіб, які посідають високе соціальне становище і вчиняють злочини у процесі своєї професійної діяльності, то для більшості сучасних визначень економічної злочинності характерним є те, що в них відсутній суб'єкт. Це пояснюється тим, що у 70-ті роки XX ст. був значно розширений перелік діянь, що становлять економічні злочини. Економічні злочини вчинюються підприємцями проти конкурентів (порушення правил конкурентної боротьби, промислове шпигунство), окремими підприємцями проти держави (незаконне одержання державного кредиту) або кількома підприємцями спільно проти економічної системи (недотримання правил конкуренції), а також проти суспільства в цілому (екологічні злочини).
   Доречно зауважити, що економічні злочини не можна ототожнювати з таким складним поняттям як "тіньова економіка", дослідженню якої останнім часом приділяється значна увага. Найповнішим можна вважати її визначення, дане Е. Фейгом: тіньова економіка включає всю економічну діяльність, яка з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту. Звідси він виокремлює дві основні складові тіньової економіки:
   - легальну неприховану економічну діяльність, яка не підлягає оподаткуванню та з різних причин не враховується офіційною статистикою ("неформальна економіка");
   - протизаконну, свідомо приховувану економічну діяльність ("підпільна економіка").
   До тяжких економічних злочинів законодавство країн з розвинутою ринковою економікою відносить різні порушення правил вільної конкуренції. На цьому виді правопорушень варто зупинитися детальніше, оскільки він відображає найхарактерніші особливості об'єкта економічної злочинності. Відомо, що конкуренція виступає як фактор саморегулювання,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>